Ще 26 грудня 2004 року одразу по закінченню переголосування другого туру виборів Президента України Віктор Янукович заявив, що його команда в обов'язковому порядку, незалежно від результатів виборів, наполягатиме на ухваленні закону про опозицію. "Ми будемо в обов'язковому порядку, незалежно від результатів виборів, наполягати на тому, щоб був прийнятий закон про опозицію, щоб опозиція в країні мала свій статус і могла контролювати владу. І щоб її чув український народ", - сказав Янукович.
29 грудня 2004 року керівник виборчої кампанії Віктора Ющенка Олександр Зінченко також сказав, що команда переможця виборів наполягатиме на прийнятті в Україні закону про опозицію. Проте Зінченко зазначив, що відсутність такого закону не позбавляє ті групи та фракції парламенту, які зараз можуть утворити нову опозицію, можливості посідати певні посади у комітетах Верховної Ради. Він прогнозує, що, очевидно, більшість парламентських інституцій допрацює до березня 2006 року у нинішньому вигляді.
Кореспондент “Української газети” дізнавався в українських експертів, чи вбачають вони необхідність у законі про опозицію.

ІНШІ ПРАВИЛА

Політтехнолог Олег Медведєв вважає, що закон про опозицію “в принципі, не завадив би”. Він зазначив, що хоча спосіб дій опозиції повинен складатися традиційно, але в Україні ці традиції поки не склалися. Отже, сформувати певні правила та норми дій опозиційних сил, а також визначити їхні права в окремому законі було б не зайвим.
На думку Медведєва, складність створення закону в нинішніх умовах полягає у тому, що Україна зараз перебуває на перехідному етапі, очікуючи введення в дію конституційних змін. Він переконаний, що закон про опозицію слід писати вже “під змінену Конституцію”. За словами експерта, такий закон міг би вступити в дію разом зі змінами до Конституції.
Медведєв вважає, що закон повинен гарантувати опозиції доступ до ЗМІ, як державних, так і комерційних, надавати право на головування в декількох контролюючих дії влади комітетах Верховної Ради, право на скликання позачергової сесії парламенту, на формування порядку денного Ради, наприклад, один раз на місяць.
Закон має давати опозиції реальну можливість здійснювати належний контроль за діями влади, наголосив політтехнолог.
За його словами, в Україні не без участі Януковича і Ко склалася певна концепція дій влади щодо опозиції, і молжливо зараз екс-прем’єр та кандидат у президенти побоюється подібних дій щодо себе як опозиціонера. Проте Медведєв наголосив, що такі побоювання марні. На думку експерта, віднині буде інший формат відносин між владою та опозицією через моральність нового президента та через зміни до Конституції України.

ОПОЗИЦІЯ ЇЇ ВЕЛИЧНОСТІ

Директор Інституту глобальних стратегій, політолог Вадим Карасьов вважає, що гарантії опозиції має давати не окремий закон, а регламент парламенту та всі інші закони.
Він зазначив, що у світі є приклади, коли обов’язки опозиції і влади прописують в окремому законі. Однак наголосив, що це відбувається переважно в державах з двопартійною демократією. Зокрема, політолог навів приклад Великої Британії, де існують дві потужні партії, і коли одна з них перебуває при владі, інша очікує влади в опозиції. Там існує система тіньового Кабінету міністрів, який має свій регламент і йменується “опозицією її Величності”. Дії цієї опозиції оплачуються з державного бюджету. На думку експерта, існування такої опозиції має певний сенс, бо за умови перемоги на виборах, вона приходить до влади вже підготовленою.
Карасьов зауважив, що у європейських континентальних демократіях окремих законів про опозицію, як правило, немає.
За його словами, для України закон про опозицію мав би сенс, якби в нас були однорідна опозиція та однорідна влада. Однак в Україні може бути одночасно і ліва, і права опозиція. Експерт переконаний, що коли опозицій дуже багато, їхню діяльність дуже важко регламентувати. Отже, він не бачить сенсу в існуванні закону про опозицію.
На думку Карасьова, головне – це створити нормальні умови для плідних дій опозиції. І тут можна обійтися і без якогось окремого закону .
Коментуючи заяви політиків з обох таборів про необхідність обов’язково прйняти закон про опозицію, політолог сказав, що, на його думку, це відбувається через нерозуміння специфіки існування опозиції в Україні або є нічим іншим як лише пошуком інформаційного приводу.
Він вважає, що закон про опозицію та формування тіньового Кабінету Міністрів має сенс лише тоді, коли є партійнооднорідна більшість (влада) і партійнооднорідна меншість (опозиція). В Україні ж, переконаний експерт, немає гарантії, що до влади прийде саме та чи інша опозиція.
На уточнююче запитання, чи не вважає він, що заяви про необхідність закону про опозицію з табору переможених на президентських виборах походять лише від страху за своє майбутнє та перспективи втратити бізнес, Карасьов сказав, що можливо це є і спробою захиститися, проте наголосив, що ідучи в опозицію, слід позбавлятися свого бізнесу.
Політолог переконаний, що ці заяви робляться для зондування грунту для подібних кроків, проте зауважив, що в якості реальних ініціатив вони не мають сенсу і походять від нерозуміння ситуації.
Наприкінці розмови експерт навів останній та просто вбивчий за переконливістю аргумент, мовляв, навіщо нам закон про опозицію, якщо в нас все одно закони ніколи не виконуються... Отак.

АМНІСТІЇ НЕ БУДЕ

Шеф-редактор журналу “Політична думка” Володимир Полохало висловив думку, що закон про опозицію взагалі не потрібний. Конституція України передбачає ідеологічний і політичний плюралізм та співіснування різних політичних сил. Вона також забезпечує умови і права для існування тієї частини політичної еліти, яка називається опозицією, зазначив політолог.
“Я не бачу з огляду на досвід демократичних країн необхідності такого закону. Він буде лише дублювати те, що вже сказано в інших законах. А йти далі, виходити за межі Конституції – це було б недоцільно і неконституційно”, - наголосив він.
Він вважає, що у цій ситуації питання не в законах, які допомагатимуть у діяльносчті тим силам, які намагатимуться кваліфікувати себе як опозицію, наприклад, Партію регіонів. Важливо те, чи будуть їх визнавати опозицією самі громадяни.
Полохало нагадав, що спроби прийняти закон про опозицію в Україні були й раніше, зокрема, 10 років тому, коли одним з ініціаторів цього був Іван Курас. Проте політолог переконаний, що наявність опозиції – це норма існування демократичного суспільства як і верховенство права, вільне волевиявлення, etc. Отже, закон про опозицію є нонсенсом, переконаний експерт.
На запитання, чому одним із найактивніших лоббістів закону про опозицію є команда Януковича і екс-прем’єр особисто, Полохало сказав, що не знає, яких ще преференцій хоче Партія регіонів, але більше прав, ніж те, що гарантується в усьому демократичному світі, все одно не буде. Політолог зауважив, що представники Партії регіонів та інших колишніх партій влади займалися переслідуванням опозиції під час Кучми, отже, зараз ймовірно бояться, що це повториться, але переслідувати вже будуть їх. Проте це вже питання політиків, сказав експерт.
На завершення розмови він висловив думку, що, на відміну від закону про опозицію, на сьогодні потрібним і актуальним є закон про люстрацію. Полохало переконаний, що такий закон справді потрібен Україні, яка переживає зараз період трансформації. Багато представників влади причетні до злочинів, зокрема, до фальсифікації виборів. “Тут не повинно бути ніякої амністії”, - завершив політолог.