ДОВІДКА

Андрій Колесников – політичний оглядач видавничого дому "КомерсантЪ". Переможець в номінації «Прес-еліта» у грудні 2002 року. За підсумками 2003 року він був нагороджений премією Спілки журналістів Росії "Золоте перо". За статті про Беслан у 2005 році став номінантом премії імені Андрія Сахарова "За журналистику как поступок".

28 березня в інформаційному агентстві УНІАН відбулася презентація книги журналіста російської газети "КоммерсантЪ" Андрія Колесникова "Первый Украинский. Записки с передовой", присвяченої Помаранчевій революції. Книга вийшла тиражем в 20 тисяч примірників. Частина накладу надрукована в Україні, а частина – в Москві. 410 сторінок книги ілюстровані фотоматеріалами одного з кращих фотокореспондентів Росії Дмитра Азарова, який під час українських революційних подій працював в Україні.
Цікаво, що на презентації був присутній «активіст українського футболу» російський бізнесмен Костянтин Григоришин. Він відмовлявся відповідати на будь-які запитання, сказавши тільки, що прийшов підтримати друга.
Колесников під час Помаранчевої революції перебував у Києві. Автор використав у книзі свої репортажі, що друкувалися протягом чотирьох років його відряджень до України та бесіди з головними учасниками подій. У книзі також містяться нещодавні інтерв'ю журналіста з Президентом України Віктором Ющенком і секретарем РНБО Петром Порошенком.
На думку автора, українська революція почалася ще у 2000 році і продовжилася у 2004 році протистоянням президента Росії Володимира Путіна і Віктора Ющенка. Але перемога Ющенка в цьому глобальному конфлікті національних і особистих інтересів, на думку Колесникова, зовсім не означає зникнення інтриги в політичному житті України.
Книга написана в іронічній манері. На думку автора, це є певним свідченням його об'єктивності.

ТОМУ ЩО ТИМОШЕНКО

Який ваш улюблений персонаж в українській революції?
А я знаю, яку відповідь ви від мене чекаєте. Улюблений персонаж – Юлія Тимошенко.
Чому?
Тому що.
Книга написана в іронічній манері. Чи дійсно все було так кумедно?
Я по-іншому писати не вмію. Я пишу іронічно. Це стосується всього і всіх. Якби я міг писати по-іншому, можливо, я б спробував. Але я так пишу про Путіна, я так пишу про Ющенко, про Тимошенко, про всіх. Це моя журналістика. У цьому запорука моєї об’єктивності. В усякому разі, я прагну цього. У цьому запорука мого власного внутрішнього спокою, який дозволяє бути впевненим, що я не захоплюся і не набрешу. Одразу все буде помітно.

ПОРАЗКА ПУТІНА

Чи читав Путін ваші матеріали про нього?
Я не знаю, що читає Путін. Я не знаю, чи читає він статті, які я пишу про нього, чи читав він книжки “Я Путіна бачив” і “Мене Путін бачив”. Я б на його місці безумовно почитав би книжку “Перший український”, тому що вона дуже пізнавальна.
Як книга буде розповсюджуватися в Росії?
Поки не знаю. Це запитання до видавництва. Щоправда, мені скаржилися деякі книготоргівці, які читали книгу, вже підготовлену до друку. Вони говорили, що не знають, чи візьмуться вони за її розповсюдження в Росії, тому що не дуже впевнені, що Владімір Владіміровіч Путін там зображений у тому світлі, який потрібен для того, щоб вони наважилися продавати книгу. Я не знаю, як вони вирішать для себе це питання. Але, думаю, що такі сумніви можуть виникнути. Тому що, по суті, мова йде про поразку Путіна цього літа і восени… І взимку.
Я вважаю, що особливих передумов того, що помаранчовий сценарій повториться в якомусь вигляді в Росії немає, але, звичайно, важко не помітити, що снаряди падають все ближче і ближче. Це точно.

ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ

Чи планується друк доповненого видання?
І називатися видання буде “Другий український”… Мені здається, що чогось у книжці, безумовно, не вистачає. Мені самому не вистачає розмови з паном Януковичем, наприклад. І з Юлією Тимошенко теж. Якби це вдалося, я б, звичайно, розширив би цю книжку. Я не виключаю, що вона стане втіхою і для тих, хто програв. Вони зрозуміють, що спротив помаранчевій революції з самого початку був безнадійним. І, можливо, якось втішаться.
Чи були у Вас під час революції моменти, коли було дуже не смішно?
У мене був один момент, коли мені було зовсім не смішно. Він описаний у книжці, правда, описаний, напевно, смішно. Якось я інкогніто потрапив на зустріч пана Януковича з членами його команди. І досить довго там просидів, ретельно конспектуючи їхню розмови, доки через дві години не був викритий. Від мене вимагали блокнот. Я відмовився його віддати. Тоді мені сказали: добре, зараз ваше питання вирішиться. І чоловік, який мені це сказав, пішов за допомогою. Я зрозумів, що у мого блокнота не великі шанси вціліти. Я вирвав аркуші, на яких записував протягом двох годин, заховав все по різним кишеням, щось заховав у чоботи, і почав операцію по відходу. І вибрався звідти живим і неушкодженим, був дуже задоволений. Вранці вийшла стаття. Я уявив, що могло би бути. Вони би мною займалися, поки не витрясли з мене все. Все.
Які Ваші подальші плани?
Ні пан Путін, ні пан Ющенко не перестали працювати президентами. У зв’язку з цим у мене дуже багато роботи. Про завтрашній день я не думаю. Живу сьогоднішнім. У Росії життя, у зв’язку з подіями в Україні, теж серйозно пожвавилось. Я вважаю, що для російського президента ці події не пройшли дарма. Мені здається, що він багато думає про це. Можливо, щось зміниться.
Куди попрямуєте далі?
Вже пізно їхати до Киргизстану. Можливо, настав час готуватися до поїздки до Казахстану.
Як Вашу книгу оцінюють російські журналісти, які не об’єктивно передавали інформацію про події в Україні?
Безумовно, були проблеми з висвітленням української революції на федеральних російських телеканалах. Поки ніякої реакції від журналістів у Москві немає. Я думаю, що там з інтересом до цього поставляться.