ПРОДОВЖИТИ РЕВОЛЮЦІЮ

Кілька мільйонів наших співгромадян під час помаранчевої революції опинилися по той бік барикад. Їхня точка зору на події, які змінили обличчя та життя України теж є важливою.
Одним з лідерів “потойбіччя” став керівник виборчого штабу екс-кандидата на пост Президента України Віктора Януковича Тарас Чорновіл. Погляд Чорновола на помаранчеву революцію виявився досить несподіваним: в усякому разі ніякого принципово відторгнення цього явища помітно не було. А от що насправді здивувало, так це його бажання ПРОДОВЖИТИ РЕВОЛЮЦІЮ.

ДОСИТЬ...

За словами Чорновола, те, що ми називаємо помарачевою революцією, а він ще не визначився як, спричинило цілий ряд факторів: “Це абсолютно неоднозначна річ. Я дійсно погоджуюся, що для багатьох, хто нібито був на чолі революції, вона була несподіванкою, досить серйозною несподіванкою”.
На його думку, основне, що її спричинило – це те, що було загальним гаслом – “Досить!” Досить брехні, досить бруду, досить того самого тиску.
“Я задоволений саме цим фактором. Але я маю певне застереження. Я не хочу казати, що це спричинило “оранжеву революцію”. Це почало спричиняти революцію. Революцію десь в душах, “в умах”, і вона могла стати реально вуличною революцією, акцією”, - каже Чорновіл.
“А от те, що ми називаємо “оранжевою” революцією – мені здається, що це вже процес згортання революції і це вже фактор того, що певні люди, використавши дуже вміло, вправно та технологічно бажання людей покінчити з тими старими принципами, які були, десь переключили це все на маніпуляцію. Те що відбулося на Майдані, десь з третього-четвертого дня починаючи, це вже маніпулятивний синдром, це вже не революція. Але реально певна революційність “в умах” відбулася. Чи вдасться її втримати? Я не знаю”, - сумнівається екс-начальник екс-штабу Януковича.
Чорновіл також не впевнений, що преса так довго буде такою незалежною і вільною, що “вони не повторять з “кумиром Ющенком” те саме чи ще гірше, ніж було з “кумиром Кучмою”.

“РОЗКРІПАЧЕНІ”

Чорновіл пояснює, чому його спогади про помаранчеву революцію не є дуже приємними: “Я під час того, що називалося “помаранчевою революцією”, саме в розпал її очолив штаб Януковича, саме тоді, коли весь адмінресурс “метнувся” від нього. Один сільський чи міський голова, який казав, що “голову зірве”, якщо не буде 97% за Януковича, почав кричати всім, якщо не буде 97% за Ющенка. Я в цей період, будемо відверті, всі ми трохи суб’єктивні, бачив у тому всьому, що відбувалося на Майдані, у цій революції виключно негатив. Зараз я пробую для себе дещо переосмислити, оцінити те що є, навіть дискусію про люстрацію з ідеалістичних принципів, в доброму смислі цього слова. Я бачу, що є багато чого хорошого”.
На його думку, позитив помаранчевої революції передусмім у тому, що люди “розкріпачились” і дістали шанс для того, щоб не війти в нове кріпацтво: “Але це ще не є доконаний факт. Тому що я не вважаю, що відбувся завершений факт революції”.

ДОБРЕ І ВІЧНЕ

На думку Чорновола, якщо події листопада-грудня 2004 року “далі будуть трактуватися, сприйматися і розвиватися лише в понятті “помаранчевої революції”, то це буде повною профанацією, одна кланова група заміниться іншою клановою групою, і нічого доброго не відбудеться, крім надглибокого розчарування, внаслідок якого щось нове, позитивне, велике, добре і вічне прийде дуже і дуже нескоро”.
Він переконаний, що у тому разі, “якщо вдасться продовжити те, що називається революцією, ми зможемо скоро стати нормальною цивілізованою країною з громадянським суспільством”. “Але я тут не є таким великим оптимістом”, - одразу попереджає Чорновіл.

Отакі думки. Можна казати різне. Але закривати очі і казати, що таких думок немає ми не маємо права. Тому “Українська газета” інколи друкує неформатні роздуми з приводу, що їх породжують неформатні політики.

БОНУС

Вадим Карасьов

1. ЩО, НА ВАШУ ДУМКУ, СПРИЧИНИЛО ПОМАРАНЧЕВУ РЕВОЛЮЦІЮ?

Причиной оранжевой революции стали новые запросы общества. Новое общество потребовало иного выбора. А вот уже из этого стали звучать более конкретные лозунги честных, чистых и прозрачных выборов. Сначала был выбор, а затем уже было требование выбора.

2. ЩО НАЙБІЛЬШЕ ЗАПАМ’ЯТАЛОСЯ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ?

Мне запомнились люди, заполонившие Крещатик, бульвар Шевченко, улицу Богдана Хмельницкого и Прорезную. Эти лица, их выражения, дух энергетики, энергетика общества стали запоминающимися в этих событиях. Все остальное уже приложилось: “Нас багато, нас не подолати” и прочие лозунги.

3. ЯК, ПО-ВАШОМУ, ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ ВПЛИНЕ НА ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ?

Она уже повлияла. Поскольку теперь это другое будущее. Иные люди пришли к власти, иные люди сейчас определяют общественное развитие. Это совсем другая эпоха, другие времена. Вот такие у нас новые времена.

Володимир Малинкович

1. ЩО, НА ВАШУ ДУМКУ, СПРИЧИНИЛО ПОМАРАНЧЕВУ РЕВОЛЮЦІЮ?
По-моему мнению, никакой “оранжевой революции” не произошло. Произошло “оранжевое” действие. Революция по всем словарям, которые существуют в мире – это все-таки радикальные изменения либо политического режима, либо всего социально-экономического строя. Мы пока не видим никакого изменения политического режима, более того, мы видим, что многие сторонники “оранжевой революции” и весь БЮТ, и сам Виктор Андреевич Ющенко не голосовали за политическую реформу.
С другой стороны, мы вряд ли можем говорить даже об обновлении политической элиты, поскольку вокруг Ющенко лица, которые вчера были рядом с Кучмой, люди вчерашнего или позавчерашнего окружения Кучмы. Новых лиц нет. Никакого обновления власти нет. Есть реванш. Есть удавшаяся попытка сместить режим Кучмы, но, в принципе, Кучма и так уходил от власти. Есть противостояние «донецкому» клану, действительно опасному для Украины, и это тоже оказалось удачным.
Так что пока нет никакой революции. Возможно, произойдут серъезные политические сдвиги после парламентских выборов 2006 года. Пока происходит смена политической элиты.
Все-таки это было яркое действие, это свидетельство того, что очень большая часть общества проснулась от политической апатии и активно учавствует в политической жизни, причем это касается как оранжевых, так и бело-голубых. Если раньше, до этого оранжевого действия, на юго-востоке люди, если выходили на митинги, то либо за деньги, либо по приказу олигархов и чиновников, то сегодня они действительно учавствуют в акциях протеста в значительной мере добровольно.
Я пока не вижу здесь революции, но вижу пробуждение гражданского сознания очень больших масс населения. Но пробуждение гражданского сознания еще не означает формирования гражданского общества.
Люди вышли, захотели перемен, они не хотят жить как сегодня и, дай Бог, чтобы они хотели жить в демократической стране. Есть безусловное пробуждение нации. Это положительный и важный момент, но еще не достаточный. Надеюсь, все это преобразуется в формирование настоящего демократического гражданского общества. Перовые серъезные шаги в этом направлении сделаны.
В этих событиях, с одной стороны, есть воля масс, которые поддержали Ющенко, к радикальным переменам, а, с другой стороны, эту волю использовали люди, которые хотят добиться перемен лично для себя.
Эти события удались, потому что люди хотели перемен и чувствовали их необходимость. Они были недовольны тем, что с советских времен сохранилась номенклатурная вертикаль от Банковой до самых глухих сел. Эта номенклатура объединилась с нуворишами-олигархами, заработавшими большие деньги во время перестройки и первых лет независимости абсолютно незаконным путем. Люди, выступая за Ющенко, выступают за смену политической системы.
Все происходило достаточно спокойно, празднично и бескровно, поскольку Кучма не захотел бороться за власть Януковича и, по сути, умыл руки. Я бы, честно говоря, наградил Леонида Даниловича орденом оранжевой революции. Если бы не было с его стороны вот этой пассивности, революция не была бы праздником.
В России подобного не будет. Организаторы столкнутся с жесткой, злой авторитарной властью, которая не позволит мягким образом, в праздничном порыве, сменить руководство. А у нас это позволили именно потому что Кучма не был заинтересован в сопротивлении. А остальная наша чиновничья братия и наши олигархи, они всю жизнь привыкли предавать друг друга – для них тут ничего нового нет, поэтому вчерашние союзники Кучмы сегодня являются союзниками Ющенко. И не надо никаких иллюзий. Они завтра, если понадобится, предадут и Ющенко. Они думают только о себе, а не о стране или обществе.
2. ЩО НАЙБІЛЬШЕ ЗАПАМ’ЯТАЛОСЯ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ?
Я внимательнее всего следил за решениями Верховного суда Украины. Я считаю, что эти решения вышли за рамки закона. Тем не менее, я считаю, что это позволило сохранить ситуацию в правовом русле, легализовать оранжевую революцию.
3. ЯК, ПО-ВАШОМУ, ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ ВПЛИНЕ НА ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ?
Власть в стране, окружение Кучмы имела легальность, основание использовать силу, но она не была легитимна, не имела общественной поддержки. Без общественной поддержки нельзя управлять Украиной. И это позитив.
Основной вывод «оранжевой революциии» заключается в том, что любые руководители страны должны понять: опираясь только на силу и даже на нормы закона, они не смогут управлять Украиной без общественной поддержки, без общественной легитимизации. Это значит, что они нуждаются в гражданском обществе. А это большой стимул для его развития.

Володимир Фесенко

1. ЩО, НА ВАШУ ДУМКУ, СПРИЧИНИЛО ПОМАРАНЧЕВУ РЕВОЛЮЦІЮ?

На мій погляд, головним мотивом, який спричинив вихід громадян на вулицю, було почуття, що відбувається несправедливість, що вибір громадян був вкрадений. Боротьба за встановлення справедливості була головним мотивом і однією з головних причин помаранчевої революції.

2. ЩО НАЙБІЛЬШЕ ЗАПАМ’ЯТАЛОСЯ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ?

Найбільше запам’яталася масовість цих подій. Я, чесно кажучи, ніколи такого не бачив, щоби така маса людей у єдиному пориві боролася за свої права.
І ще запам’яталася емоційна доброзичливість і гідність, які панували на Майдані Незалежності, в центрі Києва

3. ЯК, ПО-ВАШОМУ, ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ ВПЛИНЕ НА ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ?

Вона вже вплинула. Тому що без помаранчевої революції не було б переголосування 26 грудня 2004 року, не було б виходу з політичної кризи і зміни політичного режиму, яка відбулася наприкінці 2004 року. Головна причина цього – помаранчева революція.
І ще один чинник: так чи інакше ці події будуть впливати на розвиток подій під час парламентських виборів. І політики, і громадяни будуть пам’ятати про Майдан, про ці революційні події. Майдан залишиться у політичній свідомості українців і так чи інакше політики будуть з цим рахуватися. Зокрема, з тим, що Майдан може повторитись.