Пятница, 15-11-2019, 18:05
 
Начало Каталог статей Регистрация Вход
Вы вошли как "Гость" · RSS
Меню сайта
Форма входа
Наш опрос
Оцініть мій сайт

Результаты · Архив опросов

Всего ответов: 76
Каталог статей
» Статьи » Мої статті

ГІЛЬЙОТИНА ДЛЯ ПОЛІТРЕФОРМИ
Артем Стельмашов
Українська газета, № 8 (340) 2-9 березня 2005 р.

Представники українських аналітичних центрів запропонували Президенту України Віктору Ющенку звернутися до Конституційного Суду щодо визнання неконституційною політичної реформи.
Голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко та Голова Ради Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук оприлюднили відкритий лист Президенту, в якому йдеться, що сама процедура ухвалення 8 грудня 2004 року Закону України “Про внесення змін до Конституції України” №2222-ІV поставила під загрозу національну безпеку нашої держави, адже йдеться про стабільність інститутів держави та легітимність державної влади після 1 вересня 2005 року чи 1 січня 2006 року.

ПОЧАТОК КРИЗИ

Експерти наголошують, що сумнівів у легітимності прийнятих 8 грудня змін до Основного закону більше ніж достатньо. Підставами для такого оскарження є насамперед процедурні порушення, які ставлять під сумнів конституційність Закону України “Про внесення змін до Конституції України” 8 грудня 2004 року. Зокрема, Верховна Рада України, ухвалюючи цей закон, порушила вимоги статті 159 Конституції, оскільки не отримала висновку Конституційного Суду щодо відповідності законопроекту №4180 із новими внесеними до нього поправками вимогам статей 157 і 158 Конституції. Зміст законопроекту №4180, за який відбувалося голосування 8 грудня 2004 року відрізняється від законопроекту, який попередньо схвалювався Верховною Радою України і на який отримувався Висновок Конституційного Суду України від 12 жовтня 2004 року.
Експерти пояснюють, що ще одним видом порушення процедури прийняття Закону “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року є так зване “пакетне голосування” за звичайний закон (Закон України “Про особливості застосування Закону України “Про вибори Президента України” при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року”) та одночасно за Закон України “Про внесення змін до Конституції України”.
Пакетне (одночасне) голосування таких принципово відмінних законів є порушенням Конституції України, зокрема, пунктів 1 та 3 частини першої статті 85 Конституції України (яка розмежовує повноваження Верховної Ради України щодо внесення змін до Конституції України та щодо прийняття законів), а також вимог Розділу ХІІІ Конституції України “Внесення змін до Конституції України”, яка передбачає спеціальний порядок прийняття законів про внесення змін до Конституції України. У нашому випадку цей самостійний порядок дотримано не було, наголосили аналітики.
Внесення змін до Конституції відзначається певною жорсткістю. 300 голосів народних депутатів України потрібні не лише для ухвалення законопроекту в цілому, але й для ухвалення кожної його норми (зміни) окремо. Лише окреме голосування кожної зміни до Конституції дозволяє виявити волю народу в особі його представників у парламенті щодо кожної новації. Незастосування цього режиму щодо конституційних змін унеможливило з’ясування волевиявлення народних депутатів України щодо кожної зміни.
Одночасне голосування законопроекту в цілому, а тим більше у жорсткій прив’язці (“у пакеті”) до інших рішень унеможливило захист Конституції України, дійшли висновку експерти.
Аналітики нагадують, що пакетне рішення щодо змін до Конституції та змін до законодавства про вибори Президента було нав’язане як умова виходу з політичної кризи, проте наголошують, що значна частка провини лежить і на колишній опозиції, насамперед, фракції “Наша Україна”, яка своєчасно не підготувала і не оприлюднила власного бачення політичної реформи.
Політреформа в Україні давно назріла, її проведення має бути системним та послідовним, а зміни до Конституції можуть вноситися лише у разі їх абсолютної необхідності та бездоганної правової якості. Експерти переконані, що “держава не може жити за напівлегітимною Конституцією” і зазначили, що підтримували позицію народних депутатів України, які вважали необхідним оскарження у Конституційному суді політреформи, але цього досі не зроблено. Таке “заморожування” проблеми може бути використане у майбутньому для дестабілізації ситуації в Україні та створення політичної кризи у зручний момент.
На думку експертів, закон від 8 грудня 2004 року є вкрай недосконалим з точки зору правової якості, що неприпустимо для акта, який стає невід’ємною частиною Конституції.
Вони також розвіяли хвилювання щодо того, що визнання неконституційним Закону №2222-ІV може поставити під сумнів ухвалені того ж дня зміни до Закону України “Про вибори Президента України” чи тим більше результати виборів. По-перше, Закон України "Про особливості застосування Закону України "Про вибори Президента України" при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року" уже пройшов “чистилище” Конституційного Суду України. По-друге, проблеми легітимності Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року пов’язані насамперед з процедурними підставами, адже порядок внесення змін до Конституції України суттєво відрізняється від процедури прийняття звичайного Закону.
У листі зауважено, що за своїм змістом Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року суперечить і обраному Україною курсу на європейську інтеграцію. Зокрема, про антидемократичність деяких його змін прямо зазначала Венеціанська комісія.
Зважаючи на все вищевикладене, аналітики вважають, що Конституційний Суд України повинен стати на захист Конституції України та визнати неконституційним Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року №2222-ІV.
Автори листа вимагають у разі, якщо суд визнає неконституційним Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року №2222-ІV, щоб справжня реформа здійснювалася відкрито, з публічним обговоренням і залученням громадськості.
Під листом підписалися представники Центру політико-правових реформ, Ради Інституту громадянського суспільства, Харківської правозахисної групи, Української Гельсінської спілки з прав людини, Українського незалежного центру політичних досліджень, Школи політичної аналітики, Міжнародного центру перспективних досліджень та Фонду правої демократії (Львів).

ПОГІРШИТИ КОНСТИТУЦІЮ

Голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, коментуючи відкритий лист, зазначив, що Президент як гарант Конституції повинен тепер діяти не відповідно до якихось політичних чи інших домовленостей, які він мав у ході виборчої кампанії, а згідно з буквою та духом Конституції України.
Власне як гарант Конституції він має зреагувати на те, що Закон “Про внесення змін до Конституції України” №2222-ІV був проголосований 8 грудня 2004 року у Верховній Раді з багатьма порушеннями як самої конституційної процедури, так і регламенту Верховної Ради.
Експерт наголосив, що цей закон фактично є першим внесенням змін до Конституції. До цього парламент один раз приймав закон про внесення змін до Основного закону щодо повноважень Рахункової палати, але той закон не був підписаний Президентом Кучмою. Дуже прикро, що перше внесення змін до Основного закону відбулося з багатьма порушеннями процедури, передбаченими Конституцією у цьому випадку.
Закон №2222-ІV “однозначно спрямований на погіршення Конституції України”, зазначив Коліушко. Це в першу чергу стосується нових норм щодо імперативного мандату народних депутатів, що фактично приводить до згортання парламентаризму, перетворення парламенту в бюрократичну установу, де всім будуть керувати лише вузьке коло вождів партій. Всі інші депутати перетворюються в так званих “кнопкодавів”, які не матимуть можливості на свою принципову позицію, якщо вона не буде співпадати з позицією більшості фракції. Навіть у тому випадку, якщо депутати залишатимуться вірні передвиборчій програмі, вірні програмі партії, а більшість фракції змінить свій підхід, принципові законодавці все одно за новими змінами до Конституції втрачають мандат народного депутата.
Також експерт піддав критиці повернення прокуратурі функції загального нагляду, який “однозначно є негативним моментом”. Це, як і положення щодо імперативного мандату, було дуже різко засуджено у висновку Венеціанської комісії, коли вона оцінювала проект Закону “Про внесення змін до Конституції” №4180.
Також дуже непослідовні і неякісні з правої точки зору зміни внесені в частині формування і функціонування органів виконавчої влади. Коліушко зауважив, що хотілося посилити роль парламенту в питанні формування уряду і, відповідно, посилити роль самого уряду, але насправді зміни настільки непослідовні і нелогічні, що це, навпаки, приведе до послабшення керованості у виконавчій владі. Зокрема, місцеві державні адміністрації стають повністю незалежні від Кабінету міністрів. Тобто, уряд, який формується Верховною Радою, буде собі керувати в Києві, а Президент, очевидно, через свій серетаріат буде керувати в регіонах. Така система організації влади є вкрай нелогічна і неефективна, переконаний експерт.

ЯК ПОЗБУТИСЯ ПРОБЛЕМИ

Голови Ради Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук вважає, що за Конституцією Україна поки фактично не жила, бо попередній Президент та його оточення її просто ігнорували.
Він зазначив, що під час розгляду змін до Конституції була порушена процедура. Регламент парламенту передбачає декілька фундаментальних речей: законопроект має обговорюватись та повинен розглядатися у кількох читаннях. Щодо законопроекту про внесення змін до Конституції передбачено три читання. Регламент не передбачає спрощення процедури прийняття для таких законів, натомість у ньому зазначено, що третє читаня потрібно для того, щоб узгодити все, що було прийнято між собою з тим, що діє на сьогодні. Всього цього не було зроблено, наголосив експерт.
Верховна Рада також порушила ще одну важливу норму: не можуть одним рішенням розглядатися різні документи. По кожному документу має бути своє рішення. У нашому ж випадку одним голосуванням визначалися щодо змін закону про вибори, законопроекту про зміни до Конституції №4180 та щодо направлення до Конституційного Суду законопроекту №3207-1 про внесення змін до Основного закону. З точки зору процедури Верховна Рада порушила як Конституцію України, так і свій регламент, зазначив аналітик. Ткачук вважає, що є два шляхи розв’язання “конституційної проблеми”: або Президент звертається до Конституційного Суду про визнання закону №2222-ІV неконституційним, або це робить Верховна Рада.

Категория: Мої статті | Добавил: stelmashow (15-07-2006)
Просмотров: 670 | Рейтинг: 0.0

Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz
Категории каталога
Мої статті [35]
Поиск по каталогу
Друзья сайта
Статистика