Пятница, 15-11-2019, 19:06
 
Начало Регистрация Вход
Вы вошли как "Гость"
Меню сайта
Разделы новостей
Літературна акція [19]
Про StelmaShow [7]
Наші мандри [3]
Наш опрос
Оцініть мій сайт

Результаты · Архив опросов

Всего ответов: 76
Новости сайта
» 2006 » Сентябрь » 1 » ВПФ - ЦЕ РАЙСЬКЕ МІСТЕЧКО ДЛЯ НАВЧАННЯ
ВПФ - ЦЕ РАЙСЬКЕ МІСТЕЧКО ДЛЯ НАВЧАННЯ
Інтерв'ю Артема Стельмашова газеті "Поліграф".

Здогадайтеся, хто з випускників ВПФу мав прізвисько Скажений Равлик, хто балотувався до Київради та організував перший в історії конкурс "Міс поліграфія"… Так! Це — Артем Стельмашов, у минулому — Голова Студради нашого факультету, а потім — кореспондент УНІАНу.

— Артеме, відкрий нам, будь ласка, таємницю про те, як ти почав працювати в УНІАНі.
— Я дуже хотів влаштуватися туди на роботу, для цього вигадав історію про практику, яку потрібно було пройти саме там. Мене, звісно, запитали, чи є досвід роботи в галузі журналістики, на що я відповів, що працював у спортивній газеті, але оскільки я прийшов у політвідділення, то це нікого особливо не зацікавило. Далі, щоб показати свій професіоналізм, я кинув декілька слів типу “lead” і “background” (журналістська термінологія), і такий підхід, на щастя, спрацював. Крім того, я мав певні знання щодо структури подачі матеріалу в інформагенстві. Спочатку мене взяли на практику, потім я писав на гонорари, а далі потрапив у штат.
(Опана… Тепер ми знаємо чарівні слова — “лід” та “бекграунд”! Запам'ятавши їх, шановні студенти, можете сміливо випробовувати себе у якості журналістів!!! — авт.)
— А як взагалі ставляться до новеньких працівників? Сильно ганяють?
— Ніхто нікого не ганяє, бо працедавцю це невигідно, адже при жорстких умовах починаєш робити багато помилок. Наприклад, я спочатку ходив на простіші події, щоб набратися досвіду, але це навіть цікавіше, бо чим менше люди розбещені увагою журналістів, тим приємніше. Приходиш, і всі довкола тебе починають бігати: “Ви ж добре про нас напишете? Ну, будь ласка, ми тут вперше таке організували, ми так переживаємо…” Проте, коли приходиш, наприклад, у ВРУ або до Кабміну, то тут самому доводиться побігати.
— У якому віці ти почав працювати?
— Моя трудова діяльність розпочалася ще в 10-му класі, коли я виконував деяку чорнову роботу в газеті, де на той час працював мій батько. На першому ж курсі я займався виключно навчанням, а потім збирався було вже піти працювати, але тут мене так “невдало і невчасно” обрали Головою Студради факультету (сміється)! На це пішло три роки мого життя!!! Але мені дуже сподобалося! Брати участь та організовувати Дні факультету, “Міс ВПФ”, чемпіонати з футболу, а у перервах їздити до Львову чи просто на пікніки — це і є для мене справжнє студентське життя.
— Коли закінчував черговий курс, відчував, що дорослішаєш?
— На першому курсі деякі студенти можуть підхопити синдром “модних перців”, вважаючи, що знають усе і про всіх. Ми ж до своїх першокурсників ставилися надзвичайно добре і навіть якось вивезли їх до лісу (остання фраза нас дуже розсмішила! До речі, старшокурсники, натяк зрозуміли?.. Сонечко світить, травичка зеленіє, пива з шашликами хочеться… У вас ще є час зробити правильні висновки і почати діяти!!! — авт.) Справа в тому, що в нашій групі були ініціативні люди, які зналися на приколах, тому ми часто влаштовували щось цікаве для себе. До речі, майже всі ми залишилися класними друзями, і я з впевненістю можу розраховувати на їх підтримку, що б зі мною не трапилося: проблеми на роботі, чергові вибори і т. д. Напевно, найцінніше, що нам дає універ, — це друзі!
— Невже не було у вас між собою певних сутичок?
— Були, звичайно. Були і злі жарти. Наприклад, грали ми якось в “асоціації” (це коли кожен у групі писав на папірці хто і з якою тваринкою асоціюється). Були навіть сльози. Я асоціювався чомусь із китом, вороном. Декого ця жорстока гра посварила назавжди. Взагалі часто були якісь дискусії, а особливо на парах у Стехіної В.М. Якось на семінарі з російської мови ми обмінювалися думками щодо жаргонізмів та молодіжного сленгу, арго в нашій мові. Майже всі трималися версії, що молодіжний сленг — це класно. Але одна моя одногрупниця не погодилася з більшістю. Вона довго говорила про те, що мова повинна бути чистою та літературною, такою, як у Достоєвського, Толстого, Тургенева і т. д. Вікторія Миколаївна, вислухавши студентку, витримала паузу і сказала: “Да… КРУТО!”
— Чи були якісь приколи на сесіях?
— На іспит завжди заходив останнім. На першому курсі так трапилось, бо більше за всіх хвилювався, а ще мені чомусь здавалося, що чим пізніше, тим краще. Потім це стало традицією. Ходили навіть легенди про мене, адже всіх, звісно, цікавило те, про що я там розмовляю з викладачами, а потім виходжу з аудиторії такий щасливий… Але насправді причиною було надмірне хвилювання. Також, звичайно, не мив голову перед “судним днем”. На перших двох курсах я ніколи не спав перед іспитами, цілу ніч щось читав, вчив, бо до цього, звісно, якось не завжди виходило…
— Що ти можеш сказати про наш корпус?
— Це дивовижний корпус, ні в кого такого немає! І взагалі ВПФ — просто супер!!!

Ну в цьому ми ні на хвилину не сумніваємося… поки сесія не настала! Жартую! Артем Стельмашов — надзвичайно цікава та весела людина. Після розмови з ним склалося приємне враження, що наші випускники — НАЙКРАЩІ!

Аня Коцар

"Поліграф" №4 (19), 2004

Категория: Про StelmaShow | Просмотров: 981 | Добавил: stelmashow | Дата:
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz
Календарь новостей
«  Сентябрь 2006  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Форма входа
Поиск по новостям
Друзья сайта
Статистика