до/після

ДО
хтось приносить нам воду -
каже, вам треба води,
бо кожисті ящери літа
зачуяли ваші сліди
в піддашші залопотіли
кігтистим пахким теплом
повипинались надії
крихти під спільним столом
воду в брудному глеку
ставте на спільний стіл
будем вітати літо
ящерів рвати з тіл
розквецювати травою
обличчя і животи
гоїти ями між ребер
туди садовити квітки
грати на власні кості
падати в ніч навзнак
спека росте крізь очі
ящери вже в горах

ЯНГОЛИ-ЯНГОЛИ
приносить мені квіти
повітряним міря кроком
вінками сплітає гілля
пахне свіжим покосом
цілує мене у шию
за руку веде по полю
дЕ за краєм волошок
веселка сплива за водою
він робить із мене груші
двох бджіл запускає в небо
я за ним у похід рушу
він знає куди нам треба
розпорошена нитка шляху
м'яко стеле під ноги босі
він мене на порозі стрі ... Читати далі »

Щоразу, виходячи надвір, я розумію, що щось має відбутись, щось точно має відбутись. Чудовий був би початок якоїсь дурнуватої історійки: типу, вона вийшла надвір і подивилась у небо. Дощ крапав на окуляри. Жодних парасоль. Доволі химерно виходить. Тобто щоразу, виходячи за двері, я дивлюсь у небо. А раптом не там опинилась. От ви бачили колись, як кішка, проспавши усю ніч у кімнаті, виходить у передпокій, ніби там і не передпокій, а собачий притулок або причал атомних субмарин. Заливаючи собою простір, вона, так само як і я, рухається далі. Так от. З мене, думаю вийшла б непогана чиясь придумка. Наприклад. Якийсь хлопець, скажімо з Кракова, на ім’я Юлік, коли мав 18 років, прифантазував собі дівчину. Юлік математик, Юлік розумниця. Зараз, коли ми обоє постаршали, він проводить практичні заняття десь в університеті, розказує про розв’язання дифрівнянь. Захоплюється Бором и Гайдеггером. Наступного року збирається одружитись з Євою. Він познайомився з нею за рік після тог ... Читати далі »